Позакласний виховний захід «Герої не вмирають»

   Позакласний виховний захід  «Герої не вмирають»
Мета: формування в учнів патріотизму, почуття національної гідності, любові до рідного краю
Під сумну мелодію заходять діти з лампадками і ставлять їх на східці, зупиняючись біля своїх стільців.
   Ведуча перша: Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить у незнаних і безіменних могилах – присвячується!
   Ведуча друга: Цвіту нашого народу, його славним синам і донькам, які у розквіті сил віддали свою молодість, і, найдорожче, життя – присвячується!
   Перша дитина: І знову, в котрий це вже раз
                                Зійшлися ми в одній родині,
                                Щоб пом’янути славний час,
                                Коли в офіру Батьківщині
                                Себе принесли кращі з нас.
   Друга дитина:  Нема любові понад ту,
                               Що окропила кров’ю Крути,
                               І ту гарячу кров святу
                               Повік Вітчизні не забути.
   Всі встають і звучить гімн України. 
   Ведуча перша: Українська земля… Земля щедро полита кров’ю її синів. З нашої історії ми бачимо споконвічне прагнення українства до волі та незалежності рідної землі, неньки-України. 
   Ведуча друга: І сьогоднішній ранок-реквієм ми присвячуємо всім представникам славетного лицарського роду, гідним нащадкам великих прадідів, у чиїх жилах пульсує гаряча кров і дух героїчних запорожців. 
   Дитина: Було колись в Україні - ревіли гармати.
                    Було колись – запорожці вміли панувати.
                    Панували, добували і славу, і волю
                    Минулося… Зосталися могили по полю. 
   Ведуча перша: Україна! Країна смутку і печалі, краси і радості, різних звичаїв та обрядів, гучної української пісні, чарівної природи. 
   Ведуча друга: Це країна добрих, щирих, привітних, веселих і гостинних людей, які ніколи не поневолювали інші народи, а лише вміло захищалися від ворога.
 Перша дитина: Україно! Ти – моя молитва,
                                 Ти моя розпуко вікова.
                                 Гримотить над світом люта битва
                                 За твоє життя, твої права.
   Друга дитина: Україно! Ти для мене диво!
                               І нехай пливе за роком рік,
                               Буду, ненько, горда і вродлива,
                               З тебе дивуватися повік.
    Третя дитина: Лети, вітре, з полоиини
                                Та понад степами,
                                Рознеси ти нашу славу
                                Широко світами.
   Звучить пісня «Це моя Україна»
   Ведуча перша: Запорізька Січ! Козацтво – легендарне минуле українського народу, що упродовж століть протидіяло спробам турецьких султанів, кримських ханів, польської шляхти поставити український народ на коліна. 
   Виходять хлопчики-козаки.
   Перший: Я – маленький козак,
                    Правда, люди, правда, так?
                    Буду швидше виростати,
                    Україну захищати. 
   Другий:  Гостра шабля при боку –
                   Вірна помічниця,
                   Допоможе козаку
                   З ворогом побиться!
Звучить пісня «Хто я?»
   Ведуча друга: Продовжили героїчну історію України Січові Стрільці, які мужньо боролися за її волю. Це були молоді хлопці. Кожен з них любив матір, рідний край, але понад усе бажав незалежності своїй Батьківщині.
   Виходять троє дітей. 
   Перша дитина: Живи, Україно, живи для краси,
                                Для сили. для правди, для волі!
                                Шуми, Україно, як рідні ліси,
                                Як вітер в широкому полі!
   Друга дитина:  До суду тебе не скують ланцюги
                                І руки не скрутять ворожі.
                                Стоять твої рідні сини довкруги
                                З шаблями в руках на сторожі.
   Третя дитина:  Стоять, присягають тобі на шаблях
                                 І жити, і вмерти з тобою,
                                 І рідні прапори в кривавих боях
                                 Ніколи не вкрити ганьбою!
Звучитьпісня «Там не горі, на Маківці».
    Ведуча перша: Визначною сторінкою нашої історії є Українська Повстанська Армія. Це партизанський рух опору, який був добре організований.
  Ведуча друга: Самовіддана боротьба воїнів УПА надовго залишиться в пам’яті народу. Ці герої-воїни за Українську Державність віддали своє життя без вагань.
   Дитина: Вони у битві чесно полягли,
                  А іншого ні вибору, ні змоги.
                  Вони загинули, але перемогли,
                  Бо віддали життя для перемоги.
                  Живу їх пам'ять вік шануєм ми,
                  Увічнивши, як обеліск безсмертя.
   Звучить «Карпатська легенда».
Ведуча перша: Бій під Крутами належить до однієї з найтрагічніших сторінок нашої історії. Під Крутами загинув цілий студентський Курінь – триста студентів – цвіт української молоді, цвіт української Нації. Трагедією було те, що під Крути пішли лише триста і лише молодь.
   Ведуча друга: Гімназисти і студенти. Найстаршому 21 рік. А наймолодшим – 14-16 років. Вони пішли, щоб затримати ворога, який був майже під Золотими Воротами Києва… І полягли … Вони принесли в жертву Батьківщині своє молоде життя. Ця найтрагічніша сторінка стала нашою гордістю.
   Виходять четверо дітей.
   Перша дитина: На Аскольдовій могилі
                                 Поховали їх –
                                 Тридцять хлопців-українців,
                                 Славних, молодих.
   Друга дитина:  На Аскольдовій могилі
                                Український цвіт!
                                По кривавій по дорозі
                                Нам іти у світ.
   Третя дитина:  На кого посміла знятись
                                 Зрадника рука?
                                 Квітне сонце, - грає вітер
                                 І Дніпро-ріка.
   Четверта дитина: На кого завзявся Каїн?
                                       Боже! Покарай!
                                       Понад все вони любили
                                       Свій коханий край.
  Звучить композиція «Мальви».
   Ведуча перша: «Здавалось би, доля нарешті подарувала нам унікальну можливість стати незалежною Європейською державою, але історія повернула ще одні Крути.
   Ведуча друга: І знову молодь, студенти, школярі вийшли на майдан, вибираючи свою гідність. Нація потребує активності, єдності, самопожертви.
   Перша дитина: Вставай, Україно, вставай!
                                 Виходь на дорогу свободи,
                                 Де грає широкий Дунай,
                                 Де ждуть європейські народи.
   Друга дитина:  Вставай, і кайдани порви,
                               Дай познак ясніший від грому
                               Що ти не рабиня Москви,
                               І нею не будеш ніколи!
Звучить «Пісня про Україну».
   Ведуча перша: На майдані в Києві вже були перші жертви, чути було стогони поранених, але українці з рідкісною впертістю боролися далі. Ніхто не думав відступати. 
   Ведуча друга: Небезпека стала очевидною. Із останніх сил боронилася молодь від ворога, який розстрілював її на короткій дистанції.
   Перша дитина: А сотню вже зустріли небеса…
                                 Летіли легкою, хоч майдан ридав.
                                 І з кров’ю перемішана сльоза
                                 А батько сина ще не відпускав!
   Друга дитина:  Й заплакав Бог, побачивши загін:
                                Спереду – сотник, молодий, вродливий
                                І юний хлопчик в касці голубій,
                                І вчитель літній – сивий-сивий. 
   Третя дитина:  І рани їхні вже не їм болять.
                                 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло,
                                 Як крила ангела, злітаючи назад,
                                 Небесна Сотня в вирій полетіла…
   Звучить пісня «Пливе кача», а на її фоні говорять ведучі.
   Ведуча перша: Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній Сотні. Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Він стоїть на варті. По праву руку від Бога.
    Ведуча друга: А по ліву – його побратими: Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Устими – ті, хто нині в Небесній Сотні. Не плачте, мамо. Дайте поплакати Україні. 
   Перша дитина: Сто життів – нанівець,
                                Швидше б кату – кінець

        І початок новий Україні.

                                Без вагань і прикрас

        Хтось вмирає за нас,

                                А точніше – за наше прозріння                 
   Друга дитина: Там де мир і тепло,
                               Їм би краще було,
                               Але доля героїв така є:
                               Вмить усе – шкереберть,
                               Перемога чи смерть.
                               Бо ж - до Раю рабів не пускають.
   Ведуча перша: Не плачте, мамо! Ваш син ще прийде до Вас. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас…
   Звучить пісня «Мамо, не плач».
   Мамо, не плач. Я повернусь весною.
   У шибку пташинкою вдарюсь твою.
   Прийду на світанні в садок із росою,
   А, може, дощем на поріг упаду.
   Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
   Вже слово матусю не буде моїм.
   Прийду і попрошуся в сон твій тихенько,
   Розкажу, як мається в домі новім.
   Мені колискову Ангел співає
   І рана смертельна уже не болить.
   Ти знаєш, матусю, тут сумно буває,
   Душа за тобою, рідненька, щемить.
   Мамочко, вибач за чорну хустину,
   За те, що від нині будеш сама.
   Тебе я люблю. І люблю Україну.
   Вона, як і ти, була в мене одна.
 Ведуча перша (на фоні музики): Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І в останню мить віддали нам найдорожче – своє життя. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них, пісень за них доспівали.
   Ведуча друга: Не плачте, мамо. Дозвольте поплакати світові. Весна вже на порозі.
   Виходять троє дітей.
   Перша дитина: Прийшла в нашу хату тривожна година.
                                 Хай кожен збагне собі в безлічі справ:
                                 Все треба зробить, щоб жила Україна,
                                 Щоб ворог підступний її не здолав.
   Друга дитина:  І хай доведеться колись недоїсти,
                                Чи буде в кімнатах поменше тепла,
                                Але не дамо ми лихим терористам
                                Чіплять в нашім небі чужого орла.
   Третя дитина: В ці дні хай єднає нас думка єдина,
                                Ми зло в нашім домі долали не раз.
                                Все треба зробить, щоб жила Україна –
                                Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!
  Звучить пісня Т. Петриненко «Господи, помилуй нас».